Чума. Походження та еволюція епізоотичної системи

Автор - Сунцова, Н. І.

У монографії викладається новий екологічний підхід до вивчення генези природних та антропогенних вогнищ чуми, заснований на положеннях про облігатний паразитизм (ауксотрофність) збудника цієї хвороби та його філогенетичної молодості. Показано, що індуктором вихідної паразитарної (ензо-епізоотичної) системи чуми «гризун – блоха – збудник» було максимальне (сартанське) похолодання, що охопило наприкінці пізнього плейстоцену (22–15 тис. років тому) великі простори Північної та Центральної Азії, Сибіру та Далекого Сходу. Місцем її первинного формування стала Центральна Азія, а середовищем, у якому відбулося видоутворення збудника, – паразитарна система «монгольський бабак (Marmota sibirica) – блоха Oropsylla silantiewi». Запропоновано концепцію двох етапів генези вогнищ – природничо-історичного та біосоціального. На першому етапі сформувалися первинні (природні) природні осередки в Євразії, на другому – антропогенні синантропні (щурі) та вторинні природні осередки в Африці, Новому Світі та в деяких районах тропічної Азії. Викладений підхід спирається на положення сучасної еволюційної теорії, останні досягнення в галузі молекулярної генетики бактерій роду Yersinia та нові палеокліматичні та екологічні дані. Книга призначена для біологів та медиків різних спеціальностей, а також для студентів та викладачів біологічних факультетів університетів та медичних вузів.